Були ми на концерті Петриненка. І що вам сказати? – Я під враженням! Це прекрасно, бомбезно і надихаюче. Це музика,  що пробуджує любов, вірші, що заставляють думати, а Тарас, це той українець, що міг би зібрати другий «майдан». 
Це не концерт і не творчий вечір, це струс для заспаної української свідомості, вибух любові і заклик до революції!

Актуальні нові і доречні старі пісні; трохи гумору, трохи сарказму, трохи лірики і поміж тим багато патріотизму, любові до України і одне до одного.

Давно не відчувала такої енергетики, що запалює кожного.

Бо ми кохаєм до нестями
І ще не скоро наш кінець,
Ще, може, нашими серцями
Розпалим тисячі сердець.

Світ врятує любов і краса. А пісні Петриненка – музика, що врятує Україну.:)

Маркові писанки з монстрами і машинками)

Насправді, лізти вертикально Левко навчився набагато швидше, ніж ходити). То я тільки тепер зловила момент і зафоткала. Зараз вже може вилізти на третю перекладину шведської стінки і дуже з того тішиться. Коли він лізе, то треба бачити його захоплення і впертість. Неймовірно радію від того, називаю своїм скелелазом і вже давно мрію, як будемо разом з Левком лазити по скелях, поки тато з Марком їздитимуть кругом тих скель на байках, чи квадроциклах :).


Ще про поточне. Той місяць ми в школу не попали, бо кашляли і хоч зараз вже здорові я вирішила не йти навіть на святковий концерт. Марко сказав, що не хоче, бо там буде Дід Мороз, а він хоче Миколайка, тому не піде. :)
Взагалі, так дивно як міняється ставлення до таких речей в мене. Раніше скільки років була на тих концертах Снігуркою і було мені  якось фіолетово (хоч і не дуже комфотно), а зараз вже свою дитину привчати до того не хочеться:). Тим більше, що він і сам не хоче.